П`ятниця, 29.03.2024, 03:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт вчителя математики Дусмурадової Людмили Григорівни

Категорії розділу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 21
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Виховна робота » Виховна робота

«Шануй батька свого, матір свою…»
[ Викачати з сервера (25.8 Kb) ] 02.04.2014, 22:13

               

Тема.  «Шануй батька свого, матір свою…»


 

Мета: обговорити з учнями проблеми стосунків батьків і дітей, допомогти дітям зрозуміти, що родина є найвищою цінністю в житті дитини, про роль батьків у дитячому житті, вчити продовжувати сімейні традиції, розвивати почуття родинності, відповідальності за своїх батьків; навчати підлітків шукати компроміс у спілкуванні з дорослими; розвивати вміння займати позицію і висловлюти свою думку, виховувати любов та повагу до своєї родини


 

Обладнання: вислови, плакати.


 

« Людина повинна знати, пам’ятати,

 звідки вона пішла у життя.

 Людина не має права бути

 безбатченком.»

 О. Довженко.


 


 

І. Вступне слово вчителя. Оголошення теми години спілкування

Викладач:- Сьогодні ми з вами будемо вести мову про одвічну тему всього людства: про любов до найдорожчих, найрідніших людей – батьків. Батьки дарують нам не тільки життя, а й розуміння його, і любов до нього. Материнська любов дає наснагу й силу, впевненість і захищеність, вона надихає й окрилює. Дитина, сповнена любові, і сама учиться любити навколишній світ. Батькова порада, мудрість, підтримка – це основа розуміння великої книги людського життя.


 

 Батьки і діти! Діти і батьки!

 Нерозділиме і довічне коло;

 Ми засіваємо житейське поле,

 І не на день майбутній – на віки!

 Між нас не ляжуть вирвами роки,

 Бо наша кров пульсує в нашій долі.

 Батьки і діти! Діти і батьки…

 Нам нічого ділить на спільнім полі.


 

Хвилинка мудрих думок (вислови В.Сухомлинського)

 Прислухайтесь до мудрих думок. Видатний український педагог В. Сухомлинський написав багато притч і оповідань, у яких містяться поради й настанови дітям любити, шанувати й берегти своїх батьків.


 

 • Шануй і поважай матір та батька, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам’ятай, що вони також мають право на радість. Дорожи честю родини, оберігай її як святиню. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.

 ( За В. Сухомлинським)


 

 • Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби! Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя. Якщо в родині горе, нещастя, неприємність, то ваша відповідальність за благополуччя сім’ї зростає в сто раз.

 ( За В. Сухомлинським)

ІІ. Бесіда та обговорення теми

 Вчитель:- Розкажіть, а як ви ставитеся до своїх батьків, у чому виражається ваша шана, повага до них і турбота про їхнє щастя.


 

Учні:

 - Любимо їх, не засмучуємо.

 - Не ображаємо грубими словами.

 - Завжди допомагаємо, працюємо разом з ними.

 - Намагаємося старанно виконувати їхні доручення.


 

Вчитель: Хочеться вірити, що серед вас нема таких дітей, як герой гуморески

«Домашній твір»


 

Автор: Вітько-бідак страждає так,

 Аж дригає ногами!

 Він за столом,

 Він пише твір:

 „Я помагаю мамі”

 Старанно олівець гризе

 Та супить брови грізно,

 Але нічого – хоч умри! –

 До голови не лізе...

 Та ось тихесенько зайшла

 В його кімнату мама.

 Мама: Вітюнь, будь-ласка, в магазин сходи за сірниками.

 Син: Ідея!

 Автор: Вигукнув синок.

 Син: Ну й морока!

 Сама іди! Я твір пишу-

 Роблю важкі уроки.

 Автор: І мама вийшла. А Вітюнь

 Швиденько пише в зошит.

 Син: (голосно) Я в магазин завжди ходжу,

 Коли мене попросять...

 Автор: Хвилин за 10 мама знов

 З’являється у дверях.

 Мама: Вітюнь, картопельки начисть.

 А я зварю вечерю.

 Син: Сама начисть.

 Автор: Кричить Вітько. Та так,

 Що ледь не лопне.

 Син: Я твір пишу! Я зайнятий!

 Сама начисть картоплі!

 Автор: Виходить мама, а синок

 Писати знов сідає.

 Син: (голосно) Я мамі сам варю обід,

 вечерю та сніданок.

 Автор: Радіє син.

 Син: Не твір, а люкс!

 Оцінка буде гарна!

 Автор: І геть не думає про те,

 Що він радіє марно.


 


 

Вчитель:  А ви допомагаєте своїм батькам?

 Дуже хочеться, щоб ваші слова не розходилися з ділом. І щоб любов і турбота про батьків виявлялася у ваших добрих справах.

 - А зараз я пропоную послухати легенду «Сини».


 

 СИНИ

 Дві жінки брали з криниці воду. До них підійшла третя. Старенький дідусь сів на камінець біля криниці перепочити. Одна жінка й каже іншим:

 - Мій синок такий спритний і сильний. Ніхто його не подужає.

 - А мій співає, як соловейко. Ні в кого нема такого чудового голосу, - каже друга.

 А третя мовчить.

 - Чого ти про свого сина нічого не скажеш? – питають її жінки.

 - Що казати? Нічого особливого в ньому немає.

 Ось набрали жінки повні відра води й пішли. І старенький дідусь за ними. Ідуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає з відер вода. Ломить спину.

 Раптом на зустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню виспівує. Заслухалися жінки. А третій підбіг до матері, взяв у неї важкі відра й поніс додому.

 Питають жінки у дідуся:

 - Що скажете, дідусю? Як Вам наші сини?

 - А де ж вони, - питає старенький. – Я лише одного сина бачу.

 ( О. Осєєва)


 

Бесіда за змістом

Вчитель:

 - Як ви розумієте слова дідуся, чому він так відповів матерям?

 - Хто з синів виконує свій обов’язок перед батьками?

 - У чому повинна виражатися любов до мами, тата?


 

Вчитель:

 - А тепер пропоную послухати, як бачить цю проблему один з українських письменників і висловити своє враження від почутого.


 

ПОВАГА ЗМАЛКУ


 

 Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або за очі називають їх  «мої предки», - мені робиться боляче й ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька й матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на « Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку.

 ( Л. Орел)


 

Яке ваше відношення до почутого?

 - Нас обурює таке зневажливе ставлення до батьків.

 - Такі діти не люблять і не поважають своїх батьків.

 - Шкода батьків, що мають таких дітей.


 

Вчитель: В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена. Не дарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом. Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник.


 

Вчитель: - А зараз я хочу, щоб ви послухали, як згадував свого батька український космонавт, наш земляк Павло Попович. Учні підготували невеличку розповідь про нього, а також його спогади про батька.


 

Учень 1:

 - Павло Романович Попович народився в м. Узин, що недалеко від Білої Церкви. Став льотчиком-космонавтом. У серпні 1962 року він здійснив перший у світі груповий політ двох пілотованих космічних кораблів.  Помер 29 вересня 2009 року.  Своїми високими досягненнями він завдячував своєму батькові. Про це він написав у своїх спогадах.


 

 Учень 2:

 - Не скажу, що батько був занадто суворий. Але прищеплював любов до праці, до вірності даному слову. Він не міг терпіти, скажімо, якщо пообіцяв йому прибрати біля верстата в сараї і не закінчив, побіг гратися в м’яча. Скінчив діло – гуляй сміло, - була його улюблена приказка. Довго не переконував. Скоріше показував. Ділом. І ми з братами намагалися завжди до того, що доручив батько, ставитися сумлінно, працювати чесно. Батько любив повторювати, що хлопець має бути     « справжнім чоловіком». У його батьківському розумінні це означало: робити своє діло на совість, не боятися труднощів, не розкисати під дощем, не скаржитися на невлаштованість, а, як належить справжньому мужчині, лицарю, вольовій людині, переносити труднощі стійко. Це нам усім подобалося. Я і мої брати, Микола і Петро, результати роботи показували батькові. А вони – батьків ми називали тільки на « ви» - насуплять брови, відведуть погляд – щось не так. Чимось не вдоволені. А коли в лагідній усмішці розпливається обличчя, підходить і гладить Миколу по голівці, ласкаво запитує щось у мене чи Петра – нам ясно, що наша робота йому до вподоби. Часто не хвалив. Але ми, як чутливі камертони, вже знали, де заслужили ласку чи приязнь.

 ( П. Попович)


 

Вправа «Мікрофон»

 Продовжить речення

Тато – це…

 …звичайна людина, яка робить все можливе і неможливе, аби стати для своєї дитини Суперменом.

 . … джерело мудрих порад, хоч здебільшого вони не рятують становища.

 . … людина, яка все знає і вважає за краще уважно спостерігати, щоб вчасно підстрахувати тебе.

 … людина, яка має глибокі й зважені погляди на політику, спорт, захист навколишнього середовища.

 … людина, у якої є скриньки, коробки й інші сховиська, наповнені цінними речами і технічними пристроями, і всяким мотлохом.)


 

Вчитель: Мама… Це перше слово, яке вимовляє дитина і, мабуть, на всіх мовах світу це слово звучить однаково ніжно. У мами найдобріші та ласкаві руки, найніжніша посмішка та найдобріші очі, що світяться любов’ю. У мами чутливе серце – в ньому ніколи не згасне любов до своєї дитини. І скільки б не було тобі років, тобі завжди потрібна мама. І чим більша твоя любов до матері, тим радіснішим і світлішим стає твоє життя. «. Найкращі дні для наших матерів – це дні, коли щасливі їхні діти»


 

Вправа «Вільне письмо»

 (пригадайте той день, коли ви зробили маму щасливою.)


 

Психолого – педагогічний практикум… (продовжити речення)

 1. Моя мама завжди хвилюється за …

 2. Коли моя мама говорить зі мною, то …

 3. У характері моєї мами мені подобається те, що ….

 4. Для своєї мами я завжди стараюсь …

 5. Я не хочу, щоб моя мама ….

 6. Перед своїми батьками я зобов’язаний (а) …


 

Вправа «Історія для душі»

Викладач: Слово «мама» росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас. Важко усвідомити все те, що вміщує в себе це звичне і водночас дороге слово – мати. Бо матір – це означає мати все. Мама ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама жертвує заради нас усім: і сном, і відпочинком.


 

 Вправа «Постав себе на місце іншого»

Вчитель: Ви зараз в такому віці, коли здається, що батьки оточують вас надмірною увагою. Вони звикли вважати вас маленькими, постійно повчають, контролюють: «Піднімайся, спізнишся до школи... Лягай раніше, а то проспиш... Сідай за уроки... Не затримуйся після школи...». Вони радять, із ким дружити, що вдягати, яку музику слухати, стежать за кожним вашим кроком.

 «Ну чому вони постійно втручаються у моє життя?». Мабуть, ця думка останнім часом тривожить багатьох із вас. Ви сердитесь, ображаєтесь, наполягаєте на своєму, а вони, відповідно, посилюють контроль, заборони стають іще жорсткішими, і ваші суперечки дедалі частіше закінчуються сварками. Спробуйте подивитися на себе очима батьків.

 - Як ви гадаєте, чому вони до вас прискіпуються?

 - Хто перший йде на примирення?

 - Що вас більше влаштовує: сварки чи добрі стосунки в родині?


 

ІІІ. Підсумок години спілкування

Викладач: Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізьблені слова: « Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі».

 Запам’ятайте і понесіть через усе життя своє цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності:

Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько;

 Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.

Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так твої діти шануватимуть тебе.

Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній душі батьків.

Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю. Не роби старість батька й матері бідною.

Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.

Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою.

 Не можна залишати рідну старшу людину одинокою.

Пам’ятай! Шануй батька свого і матір свою, щоб добре тоді було та щоб довголітнім ти був на землі!!!


 

Категорія: Виховна робота | Додав: Людмила
Переглядів: 1921 | Завантажень: 160 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Друзі сайту