Про ділення
Жило-було ділення. І вважало воно себе головним серед усіх дій. Чому? Бо воно усіх ділило, але так, як само того бажало: одних націло, інших з остачею, ще інших – із довгим нескінченним хвостом.
Плакали такі Числа та “хвіст” їх усе збільшувався і збільшувався. Діленню дуже подобалася ця робота, і воно тільки кепкувало зі сліз Чисел. Ще ділення вміло дробити числа на частини і записувати їх одне під одним за допомогою своєї дочки Рисочки. Такі числа називалися звичайними Дробами.
Аж ось Ділення зустрілося з Нулем. “Ах, який Нуль кругленький, гарнесенький! Щоб із нього зробити?” – подумало Ділення та й вирішило його поділити. Поділило, а Нуль як був, так і залишився Нулем. Не повірило Ділення своїм очам. Знову і знову воно ділило Нуль, а відповідь була одна і та ж. Вибилося із сил Ділення.
Тоді Рисочка запропонувала Нуль у знаменнику звичайного дробу поставити, щоб на нуль поділити. Але Ділення ніколи такого не робило. Не вийшло у нього нічого, тому що не можна на нуль ділити! І зрозуміло тоді Ділення, що не найголовніше воно, що не можна ставити себе за інші дії. Вибачилося Ділення перед усіма діями і почало поважати не тільки себе, а й інших. Цьому і свою доньку Рисочку навчає.
Шевченко Яна
7 клас
Про квадратний (арифметичний) корінь
У країні Математиці жило багато різних дій: додавання і віднімання, множення і ділення. Була ще цікава дія – піднесення до степеня. Але цих дій не завжди вистачало. Наприклад, як розв’язати рівняння x?= 64? І тоді ввели ще одну дію: знаходження кореня квадратного з числа. Корінь мав гарну фігуру, кращу ніж китайський ієрогліф. Він дуже любив працювати і пишався результатами своєї праці. Йому подобалось перетворювати Числа. Приходить під дах кореня число 4, а виходить 2, приходить 64, а виходить 8 і так далі. З деякими Числами працювати було складно. Він не міг знайти таке ціле Число, яке б виходило, коли під корінь заходили 2, 3, 5, 7… Подумав Корінь, порадився з матусею Математикою, і вони запросили на роботу новий знак ” ? ” – наближено дорівнює. І почав Корінь знову вправно працювати:
25  = 5; 9  =3 ; 100  = 10
Усе йшло добре, аж ось під його дах прийшло від’ємне Число. Перелякався Корінь – з такими Числами він ще не працював і не знав, як це робити. А від’ємні Числа кепкували з квадратного Кореня. Став він сумним, втратив смак до життя і захворів. Він вирішив, що йому потрібно відпочити.
Тоді на допомогу квадратному Кореню прийшли його учні. Корені третього, п’ятого, сьомого степенів. Вони швиденько виконали дії за квадратний Корінь, щоб повеселити свого вчителя. Але вчитель став ще сумнішим.
_ Чого Ви такий сумний? – запитав його Корінь третього степеня.
- Я Вчитель і не можу виконати роботу з від’ємними Числами, яку навіть мої учні можуть зробити, – сказав учитель і заплакав.
- Шановний вчителю! Це Ви мене навчили всього, що я вмію, це Ваша праця, – відповів Корінь третього степеня.
- Я пишаюся, що маю таких учнів, які перевершили свого вчителя і у важку годину прийшли на допомогу, – з полегшенням сказав квадратний Корінь.
І тепер усі живуть як одна родина, завжди допомагаючи один одному.
Луценко Василь, 8 клас
Історія про круглих друзів.
Троє друзів були схожі один на одного, але тільки тоді, коли на них дивилися згори. КУЛЯ, КОНУС, ЦИЛІНДР – діти сімейства тіл обертання – були дуже різними за характерами.
Одного разу КОНУС заявив, що він самий головний із трьох. Упертий, незговірливий КОНУС нікого не хотів слухати. Він був впевнений у своїй перевазі: він найкрасивіший і самий стійкий, має вершину і твірні, які одна з одною не збігається. Такого немає навіть у багатогранників! Весела і добродушна КУЛЯ ніколи не сперечалася з КОНУСОМ. А той вів себе ще гірше і зайшов у своїй гордості надто далеко – заявив, що без дозволу його друзі не сміють говорити. Тоді КУЛЯ запросила ЦИЛІНДР відійти в сторону: «Послухай, брате, пора нам з тобою цього КОНУСА поставити на місце. Занадто він задається. У мене є ідея!»
Через деякий час КУЛЯ запропонувала друзям позмагатися: хто швидше і точніше докотиться до вказаної точки. Вбили кілок, відійшли на рівні відстані. ЦИЛІНДР прицілився і докотився першим. КУЛЯ була
друга. А КОНУС: насилу впавши набік, катався і катався навколо своєї вершини. Він дуже втомився, у нього закрутилася голова, але з місця зрушити він так і не зміг…
Мартиненко Яна
10 клас
У тридев’ятому царстві у господарстві МАТЕМАТИКА, жили були натуральні числа, цар «10» з царицею «50» і з сином «7». Одного разу принц 7 прогулювався по прямим та гострим кутам царського парку та загубився. Коли цар дізнався, що принц загубився, він відправив охоронця «+» на пошуки свого сина «7». Йшов «+», та на зустріч йому «1».
- Пішли зі мною «1», принца «7» шукати.
«1» погодилась. Йдуть, йдуть, і зустріли «2».
-«2», йдемо з нами принца шукати.
«2» погодилась. «+» додав їх і утворилась «3». Пішли вони далі, та бачать перед ними річка і на річці у човнику плаває «4». «+» каже:
- «4», ти не бачила принца «7».
- Авжеж бачила, ходімо зі мною.
І як тільки «3» сіла біля «4», а «+» між ними , то «3» зникла, «4» перетворилась на «7», бо «4» - це і був зачарований ПРИНЦ «7».
Різніченко Андрій
9 клас
Казочка про п’ятірочку.
Жила була П’ЯТІРОЧКА. Одного разу йшла вона , йшла, а на зустріч їй число ЧОТИРНАДЦЯТЬ. ЧОТИРНАДЦЯТЬ почало глузувати з П’ЯТІРОЧКИ, бо вона менша. П’ЯТІРОЧКА образилась і побігла геть.
Йде собі наша героїня стежкою і бачить пеньок на великій галявині. Присіла вона відпочити, адже вона захекалась.
І ось П’ЯТІРОЧКА бачить йде собі ДЕСЯТОЧКА. Не довго думаючи, П’ЯТІРОЧКА запропонувала ДЕСЯТОЧЦІ товаришувати. Та погодилась. Пішли вони разом розбійника ЧОТИРНАДЦЯТЬ шукати. Коли вони знайшли число ЧОТИРНАДЦЯТЬ, то воно зразу зрозуміло, що 15 > 14. На більше число завжди знайдеться більше. Тому число ЧОТИРНАДЦЯТЬ більше нікого не ображало. І всі числа стали жити дружно та щасливо.
Шевченко Тетяна
5 клас
Казочка про чотири кола.
Жили були чотири КОЛА. Такі схожі, як близнюки! Їх не можна було розрізнити. Вони жили в маленькій хатинці в парку. Одного разу захотіли вони пройти прогулятися. Йшли вони йшли, дивилися на квіти, на дерева, як раптом один з братів побачив машину біля дерева. Вона була дуже самотня. КОЛО підійшов до машини і питає: «Чому ти така сумна та самотня?»
Машина відповіла: «В мене не має друзів.»
Тоді КОЛА запропонували МАШИНІ: «Приходь до нас у гості, затоваришуємо!»
МАШИНА погодилась та вона мала проблему: як зрушити з місця?
КОЛА подивились на самотню машину і запропонували приєднатися. МАШИНА так зраділа і покотилася на нових колесах по дорозі.
Як добре мати таких близьких друзів!
Деркач Іван
7 клас
Казкова математика.
Жила – була цифра НУЛЬ. НУЛЬ був один і не мав товаришів. Одного разу до
нього в якійсь справі завітала цифра ОДИН. ОДИН також не мав товариша.
Цифри багато розмовляли і стали друзями, тому що зрозуміли: разом жити
весело і цікаво. Разом вони число 10. Якось пішли вони прогулятися і зустріли
цифри ДВА, ТРИ, ЧОТИРИ. Ці цифри запропонували дружбу числу 10. І так
з’явилось число СОРОК ТРИ ТИСЯЧІ ДВІСТІ ДЕСЯТЬ. Дружба – це завжди
позитивний результат.
Сімкович Олена
4 клас
Казочка про нуль.
Жив собі нуль. Та недобре йому було одному – без іншої цифри він нічого ні для кого не значив. Так він сам собі бідкався – бідкався багато років.
Але одного разу, коли він ішов по лісу, роздивлявся квіти й дерева, натрапив на хатинку. Дивиться – нікого в хаті нема. Вирішив нуль зайти туди відпочити. Зайшов, ліг на ліжко й заснув.
А коли прокинувся, бачить – сидить біля нього одиничка. Вона розпитала його, як він потрапив у хатину. Нуль все розповів.
Вони затоваришували, завжди ходили за ручки. Так вони склали число 10, тому всі їх поважали, і жилося їм разом дуже добре.
Баранько Яна,
6 клас
Хто такий ІКС?
Жив колись старий дідусь, якого звали ІКСОМ.
Та ніхто не знав де він живе, що робить і не знали хто він, тільки знали, що він ІКС, та й все.
Та ще багато різних цифр жили поряд. Та була там велика розумна КУЛЯ. Всі вони дружили.
Та якось захотіли вони погратися. Ось куля їм і запропонувала: «Давайте розв’язувати рівняння». Всі погодились.
- У нас є старенький ІКС і число 150. Поділимо 150 на 2 і віднімемо від Х. Результат відомий: 25.
Сивків Дмитро,
6 клас
|